В боях з ворогом дивізія Чапая
Стояла на смерть неприступною стіною.
Наполегливість, відвагу проявляючи,
Людмила показала характер бойовий.

Насправді там було, як пекло,
Косила смерть людей, вогонь палив броню.
Фашистів била снайпер Павліченко,
Як Анка з кулемета у громадянську війну.

 Народилася 12 липня 1916 року в місті Біла Церква Київської області в сім'ї службовця. За національністю українка. Закінчивши дев'ять класів, переїхала в місто Київ і вступила на завод "Арсенал", де, працюючи шліфувальницею, закінчила десятирічку. Без відриву від виробництва стала снайпером і планеристкою. З 1937 року навчалася в Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка, закінчила 4 курси. У Радянській Армії з 1941 року.

 Учасниця Другої Світової війни з червня 1941 року. Снайпер 54-го стрілецького полку (25-а Чапаєвська стрілецька дивізія, Приморська армія, Північно-Кавказький фронт). Лейтенант Павліченко до липня 1942 року з снайперської гвинтівки знищила 309 гітлерівців, навчила багатьох бійців снайперській справі. Тричі була поранена, але після лікування поверталася на передній край. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943 року Людмилі Михайлівні Павліченко за мужність і героїзм було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 


 В 1943 майор берегової служби Павліченко закінчила курси "Постріл".

 У 1945 році закінчила Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка. У 1945-53 рр. була науковим співробітником Головного штабу ВМФ.

 Учасниця багатьох міжнародних конгресів і конференцій, проводила велику роботу в Радянському комітеті ветеранів війни.

Померла 27 жовтня 1974 року. Похована в Москві.

Іменем Героїні названо судно МРХ та одна з вулиць міста Біла Церква.

Фільм про Людмилу Павліченко