Бої, марш-кидки, переправи
Не злічити всіх фронтових доріг
На бій нещадний і правий 
Комбат вів солдат на прорив.

Бився комбат вдень і вночі.
Девіз його доблесть і честь.
І в нашому місті над Россю
З його іменем вулиця є.

  Народився 15 вересня 1923 року в місті Біла Церква  Київської області в родині робітника. За національністю українець. Член КПРС з 1943 року. Закінчив середню школу. У Радянській Армії з липня 1941 року. У 1942 році закінчив Омське військове піхотне училище.

  Учасник Другої Світової війни з жовтня 1943 року. Командир роти 110-го гвардійського стрілецького полку (38-а  гвардійська стрілецька дивізія (70-а армія, 1-й Білоруський фронт)). Гвардії старший лейтенант Логінов в наступальних боях у серпні 1944 року, діючи в авангарді полку, першим форсував річку Західний Буг південний захід від міста Брест. У сіл Новосюдки і Яблучна (27 км північніше міста Влодава, Польща) рота оволоділа плацдармом, при відображенні 4-х контратак знищила понад сотні і полонила 38 гітлерівців. Логінов особисто захопив у полон 4-х солдатів та офіцера. При переслідуванні ворога, коли у шосе Брест-Варшава дві роти полку виявилися відрізаними, взяв командування на себе. За день боїв роти знищили до двохсот гітлерівців і багато техніки. Вивів роти з невеликими втратами на з'єднання з полком.

  За героїзм і вміле керування боєм при форсуванні і утриманні плацдарму на річці Західний Буг Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року гвардії старшому лейтенанту Логінову  присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

  У 1953 році закінчив військову академію ім. М.В. Фрунзе, а в 1963 році - військову академію Генерального штабу. З 1964 року полковник Логінов - у відставці. Проживав у Москві. Трагічно загинув 27 квітня 1966 року. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної Війни 1-й ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Ім'я В.І. Логінова носить школа №1, в якій він вчився з 1931 по 1941 рр., і одна з вулиць міста Біла Церква.