Міхєєв - ротний командир.
Піхоти-матінки трудяга.
Ворогів він по-геройськи бив,
І вірний був своїй присязі.

Він вів вперед своїх солдат.
Хоча валила з ніг утома.
Шляху їм не було назад,
До нас та наближалася Перемога.

 Народився 7 листопада 1921 року в селі Мала Сквирка Білоцерківського району Київської області в родині робітника. За національністю українець. Член КПРС з 1960 року. Закінчив 7 класів у місті Києві, працював слюсарем в майстерні. У Радянській Армії з 1941 року. У 1942 році закінчив Рубцовське військове піхотне училище.

 На фронті з 1942 року. Командир роти 48-го стрілецького полку (38-а стрілецька дивізія, 40-а армія, Воронезький фронт). Старший лейтенант Міхєєв в числі перших форсував Дніпро 24 вересня 1943 року в районі села Григорівка (Канівський район, Черкаської області), закріпився на захопленому рубежі, сприяючи форсуванню річки підрозділами полку. 3 жовтня 1943 року рота Міхєєва при відбитті контратаки знищила багато гітлерівців.

 Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за мужність і героїзм старшому лейтенанту Міхєєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 У 1945 році закінчив КУОС. З 1946 року майор Міхєєв - в запасі. Проживав у місті Києві. Працював старшим техніком 3-го авторемонтного заводу. Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Hеволюції, Червоного Прапора, 2-ма орденами Вітчизняної Війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, медалями.

 Помер 20 грудня 2006 (85 років). Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці», при чому надгробний пам'ятник оформлений іноземною мовою - мовою сталінських військ.