Ворожі танки йшли, вогнем, виблискуючи,
Бився Мельниченко за свою країну.
Він в жорстокому бою, нехтуючи всім,
Бив прямою наводкою, пробивав броню.

Все змішалося докупи: сутінки, світанки.
Ось і Одер-річка, все горить у вогні.
І за рідний дім, за країну Рідну він,
Упав смертю хоробрих на чужій землі.

 Народився 14 лютого 1920 року в селі Блощинці Білоцерківського району Київської області в сім'ї селянина. За національністю українець. Член КПРС з 1944 року. Закінчив 7 класів. Працював у колгоспі, в Радянській Армії з 1940 року. У 1943 році закінчив артилерійське училище.

 У боях Великої Вітчизняної війни з липня 1943 року. Командир вогневого взводу 116-го гарматного артилерійського полку (43-й стрілецький корпус, 59-а армія, 1-й Український фронт). Лейтенант Мельниченко одним з перших 31 січня 1945 року під вогнем противника з артилеристами форсував Одер в районі містечка Реттерере (9 км на північний захід від міста Козлі, Польща). В бою за утримання плацдарму і при відбитті контратак противника взвод знищив 5 танків, 1 знаряддя, 3 великокаліберних кулемета і багато гітлерівців. Мельниченко загинув у цьому бою.

 Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року лейтенанту Мельниченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно. Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної Війни 2-го ступеня, Червоної Зірки.

 Похований у місті Одерталь (місто Здзешовице Опольського воєводства, Польща). Ім'я Героя було присвоєно школі в селі Блошинці і вулиці в місті Київ, у школі, де він навчався встановлено бюст Героя.