Критичний момент настав -
Ворог попереду і за спиною.
І він кільце ворога прорвав
Вогнем, тараном і бронею.

І довів комбат нам всім
(Не побоюся такого слова),
Що він не пасинок в родині,
А Пасинок - танкіст від Бога.

 Народився 14 листопада 1916 року в місті Біла Церква Київської області в родині робітника. За національністю українець. Член КПРС з 1943 року. У 1939 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. Працював у вугільному тресті в місті Старобільськ Ворошиловградської області. У Радянській Армії з 1939 р.

 На фронті у Велику Вітчизняну війну з липня 1941 року. У липні 1942 року закінчив Саратовське танкове училище. Командир батальйону 27-ї гвардійської окремої танкової бригади (7-а гвардійська армія, 2-й Український фронт).

 У грудні 1944 року зав'язались запеклі бої під Будапештом в межиріччі Ипель і Грон. Під сильним вогнем противника 26 грудня батальйон капітана Пасинка форсував річку Грон і зайняв плацдарм на її правому березі. Танкісти не тільки утримали, але і розширили плацдарм, оволодівши населеними пунктами Нана, Параконь. Успіх батальйону сприяв завершенню оточення будапештського угруповання противника й успішного введення в бій головних сил танкової армії. Протягом січня і лютого 1945 року противник організував три великих контрнаступи.

 Батальйон капітана Пасинка більш тижня не виходив з боїв. Атаки ворога посилилися з світанку 18 лютого. Вже було відбито більше 20 ворожих атак, знищено 17 танків і самохідок, 23 гармати, 13 мінометів, 66 кулеметів, сотні солдатів і офіцерів противника. Особисто Пасинок знищив 4 танки, бронетранспортер, 8 кулеметів і 4 міномета. 20 лютого батальйон опинився в повному оточенні. Рано вранці 21 лютого капітан Пасинок повів батальйон на ворожі позиції. На великих швидкостях ведучи вогонь з гармат і кулеметів, трощачи і давлячи ворога гусеницями, йдучи на сміливий таран проти ворожих танків, батальйон нестримно рвав кільце оточення. Наші танки пробилися до своїх.

 Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року Івану Кузьмичу Пасинку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни І.К. Пасинок продовжував службу в армії. З 1953 року підполковник Пасинок в запасі. Проживав в місті Біла Церква. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, орденами Вітчизняної Війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

 Помер в 1953 році. Похований на кладовищі №4 в Харкові.