Ракета злетівши, описала дугу.
І злетіли за парою пара.
З неба льотчики б'ють на землі по ворогу,
Наносячи штурмові удари.

Десятки повітряних боїв він провів,
А на землі горе, сльози, пожежі.
І він з висоти як безстрашний орел
Наносив штурмові удари.

 Народився 7 червня 1923 року в селі Тиноводка нині Вичурского району Іванівської області в родині робітника. За національністю росіянин. Член КПРС з 1943 року. Освіта середня. У Радянській Армії з 1940 року. У 1940 році закінчив Коростеньську авіаційну школу пілотів. В 1941 році - Тамбовську авіаційну школу пілотів, в 1942 році - Чкаловське військове авіаційне училище льотчиків.

 На фронтах Великої Вітчизняної війни з жовтня 1943 року. Заступник командира ескадрильї 141-го гвардійського штурмового авіаційного полку (9-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 2-а штурмова армія, 1-й Український фронт). Гвардії старший лейтенант Куракін за роки війни здійснив 92 бойових вильоти на знищення живої сили і бойової техніки противника, в 32 повітряних боях збив особисто 3 і в групі 4 ворожих літака.

 Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1943 року старшому лейтенанту Куракіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 У 1955 році закінчив Військово-повітряну академію. З 1965 року полковник Куракін - в запасі. Проживав і працював в місті Біла Церква Київської області. Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, 2 орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, орденом Червоної Зірки, медалями.

 Помер 9 травня 2000 року.