Біла-Церква - Преображенський Собор (роки будівництва 1833-39) освячений 24 вересня 1839 року митрополитом Київським Філаретом. Його фундатор графиня О. Браницька померла 1838 року й захоронена в ньому ще неосвяченому.
Передчуваючи близьку кончину, 6 серпня вона склала духівницю, в якій, зокрема заповіла, що "маючи повсякчасним правилом по батьківському допомагати селянам в правильних і незалежних від недбальства їх потребах, із капіталів одеського комерційного банку призначено 1000000 рублів асигнаціями, залишаючи їх недоторканими, з тим щоб одержувані з них відсотки по 40000 рублів щороку були вживані на добробут селян", а також, "бажаючи бути корисною стражденним від хвороб, і тим вшанувати померлого чоловіка, вона доручає синові Владиславові Ксаверовичу влаштувати поблизу м. Біла Церква богоугодний заклад на 40 ліжок на правилах сестер-жалібниць під назвою Ксаверівської лікарні... щороку 100000 рублів видавати сестрам-жалібницям на їх утримання".
Є численні свідчення, що собор споруджено за проектом одеського кафедрального собору. Це був період переходу в церковній архітектурі від барочних форм до класичних. Будівля цегляна, обштукатурена, хрестовидна в плані, перекрита банею на високому барабані. Східний і західний входи оформлені - чотирьохколонними портиками, південний - шестиколонним. Головний портик відновлений в 1990 роках, ордер доричний. На фасадах колонам відповідають пілястри. Прямокутні віконні отвори декоровані сандриками. Перекриття цегельне, склепінчате.
Колись на цьому майдані, головному в місті, стояла одна з найстаріших церков міста. До нас не дійшли ні описи, ні тим паче хоч якісь схеми її. Можна припустити, що була вона невелика за розмірами і проста по композиції, як і всі культові споруди кінця XVI - початку XVII століть.
З майданом і собором пов'язано немало історичних подій. Звідси в лютому 1854 року відправлявся на Кримську війну розквартирований в Білій Церкві 6-ий саперний батальйон, за участь в якій, втративши в боях понад 750 чоловік, був відзначений знаками на головних уборах з написом "За Севастополь".
Урочиста зустріч його після війни відбувалася біля церкви Марії Магдалини, потім урочистості тривали на Базарному майдані перед собором. В "Київських губернських відомостях" про цю подію повідомлялося: "16 червня о 9 годині ранку прибув у містечко Білу Церкву 6-й саперний батальйон, який звитяжно обороняв Севастополь від початку до кінця облоги".
Довго довелося розшукувати підтвердження того, що прообраз Преображенського собору виник в Одесі: адже тамтешній кафедральний не зберігся. Деякий матеріал знайшовся в клубі любителів і поцінувачів міста "Одесика". Його не досить для певності в правдивості версії, але якщо це так, то автори Преображенського - інженер Ванрезонт та архітектор Фраполі. З більшою певністю можемо говорити про зруйновану в кінці 1950-х років дзвіницю – складову в комплексі Преображенського собору. Її одеська попередниця мала висоту 37 сажнів, була чотириповерховою. Над поверхами стояла восьмигранна піраміда висотою 10 сажнів. Завершав споруду гладкий шпиль. Нижня частина дзвіниці декорована пілястрами з доричним орденом. Над напівкруглими вікнами в горішній частині було чотири фронтони з годинником і чотирма вазами по кутках біля основи шпиля.
Дзвіниця перед головним фасадом Преображенського собору когось дратувала своєю величавістю. Була вона в хорошому технічному стані. Настільки хорошому, що запряг танків не міг її звалити: лопалися троси. Але роздратування руйнівників (кажуть, київських можновладців) було таким великим, що не пошкодували динаміту. Залишилися лиш рештки фундаментів. Сподіваємося, настане час і дзвіницю відбудують. В 1994 році відновлений білоцерківський єпископат, владика Серафим мріє про майбутнє будівництво в місті єпархального управління, духовної семінарії, нових церков. Новий напрямок в забудові міста вже намітився: збудована каплиця св. Георгія Побідоносця на Ротку - пам'ятник землякам, які полягли в Афганістані 1979-89 років. На Заріччі будується жіночий монастир.
Коментарі